До відзначення Всесвітнього дня екологічної освіти, в музейно-креативному просторі «Гуцульська світлиця», для чарівного жіноцтва, був проведений майстерклас з пов’язування хустки.
Майстерклас проводила пані Ганна Фартушинська - викладачка ткацтва Косівського фахового коледжу.
Ганна Юріївна зазначила, що хустка для українок - це не просто головний убір, це річ символічна, знакова і є нашою культурною спадщиною. Ці слова дуже вдало підтвердила презентація стародавніх світлин кінця ХІХ початку ХХ століття.
Хустка об’єднувала жіночі покоління та передавалася як родинна цінність від матері до доньки. Була оберегом жінки з давніх давен, оберегом її сім’ї, родини, роду. А також, хустка була маркером соціального стану жінки, адже, свідчила про рівень достатку в родині. Заможні зазвичай купували дорогі шовкові та вовняні хустки. Про коштовність хустки свідчив і той факт, що за Польської влади на Західній Україні і Гуцульщині, зокрема, чоловік повинен був працювати півмісяця, щоб купити своїй дружині хустку.
Поширена думка, що хустки носили лише заміжні жінки. Проте, це не так. Хустки носили і дівчата.
Хустку носили жінки в усіх регіонах нинішньої України, але мали свої «місцеві» способи пов’язування. Власне і пов’язували на майтеркласі хустки пані та панянки способом, як це робили в Центральній Україні, і способами місцевими: по-вербівськи, по-соколівськи,по-яворівськи, по-бабинськи, по-верховинськи з гушками і ,звичайно, по-молодицьки.
А ще пані Ганна розповіла, що хустці передувала перемітка (жіночий головний убір довжиною від 3 до 7 м) і вчила її пов’язувати.
Сьогодні яскраві, мальовничі хустки завойовують прихильність не тільки українок, а й модниць всього світу. А, отже, українське вкотре стає світовим трендом!
Щиро дякуємо Анічка Фартушинська за чудовий майстерклас, збереження та поширення культурної спадщини, мотивацію любити і шанувати рідне!
